Історія із забудовою Сокільників біля Міжнародного аеропорту «Львів» ім. Данила Галицького поступово виходить за межі містобудівної дискусії і переходить у площину політичної та управлінської відповідальності.
Під час виступу Любомира Зубача було фактично підтверджено масштаб проєкту, який раніше обговорювався кулуарно. Йдеться про 72,2 гектара землі, на яких Сокільницька сільська рада планує звести 847 495 квадратних метрів житла. Це повноцінний новий житловий масив, що розміщується безпосередньо біля аеропорту.
При цьому сама пресконференція, на якій озвучувалися ці позиції, пройшла без участі представників Сокільників. Формально відкрита, вона фактично відбулася у вузькому колі вибіркових медіа. Сторона, якої це рішення стосується напряму, у дискусії участі не брала.
Зміст виступів також залишає багато запитань. З одного боку, представники міської влади наголошують, що житлова забудова біля аеропорту є проблемою і створює загрозу інфраструктурі. З іншого — саме в цій зоні вже реалізовано низку житлових проєктів, і забудова продовжується. У розшифровці інтерв’ю прямо звучить перелік житлових комплексів — «Фамілія», «Місто Трав», «Кворум», «Флай», а також комерційних об’єктів на кшталт Victoria Gardens. Частина цих проєктів з’явилася вже після 2012 року, тобто в період, коли питання розвитку аеропорту і прилеглих територій було добре відоме.
Окремо піднімається тема політичних зв’язків забудови. У тій же дискусії згадується проєкт «Вікінг Гарденс», який пов’язують з Олегом Лавриком — представником того ж політичного середовища. Це створює прямий конфлікт між публічною позицією про «шкідливість» житла в цій зоні та фактичною участю пов’язаних осіб у забудові.
Не менш суперечливо виглядає і підхід до повноважень. Коли йдеться про Сокільники, у риториці звучить право Львова впливати на розвиток території. Водночас у відповідях на питання про альтернативи, зокрема можливість реалізації подібних проєктів у Стрию, одразу з’являється аргумент про обмеженість компетенції міської ради і необхідність звернення до обласної влади. Така зміна позиції залежно від ситуації виглядає як вибіркове використання повноважень.
Юридичний контекст у цій історії також чітко окреслений. Рішення Верховного Суду визначило, що Сокільники є окремою територіальною громадою, яка самостійно приймає рішення щодо своєї території. Більше того, частина земель перебуває у приватній власності. Попри це, у виступах представників міської влади простежується намагання формувати порядок денний і для цієї громади.
У самому інтерв’ю фіксується ще одна важлива деталь — логіка подвійних стандартів у підходах до різних територій. Звучить пряме питання: чому сміття зі Львова до Стрия вивозити можна, а розглядати Стрий як майданчик для розвитку інфраструктури — ні. Відповідь фактично зводиться до перенаправлення відповідальності на інші органи влади без конкретних пояснень.
Так само без чіткої відповіді залишається питання, чому території зі сторони Львова, які могли бути використані для розвитку логістики або інфраструктури аеропорту, були забудовані житлом і торговими центрами. Натомість зараз акцент робиться на сусідній громаді.
У виступах також регулярно звучать формулювання про «штучні перепони», «спроби розколу» та «популізм». Однак у жодному випадку не конкретизується, хто саме створює ці перепони і в чому вони полягають. Це дозволяє формувати потрібний наратив без фактичної деталізації.
Паралельно міська влада активно включається у дискусію щодо розвитку аеропорту, який є державним підприємством. При цьому не пояснюється, на яких підставах Львівська міська рада бере на себе роль одного з ключових учасників цього процесу, особливо з огляду на те, що йдеться про об’єкт поза межами її прямої компетенції.
У підсумку ситуація навколо Сокільників виглядає як поєднання кількох паралельних процесів: масштабної житлової забудови, політичної риторики про її небажаність, спроб впливу на сусідню громаду і вибіркового трактування повноважень залежно від контексту.
