fbpx

Біографія

Хто ж такий Андрій Садовий?

Мені 50 років. Я вирішив стати кандидатом на посаду Президента України. Чому? Бо це моя країна, якій я бажаю успіху. Ми з командою зробили успішним Львів і хочемо, щоб таким було кожне місто України. Давайте знайомитися ближче.

Хто мене виховав?

Мама – Ольга – спершу викладала історію у кулінарному коледжі, потім навчала дітей готувати. Батько – Іван – майже все життя працював на Львівському автобусному заводі. Батьки познайомилися у студентський час, в їдальні. А згодом народилися ми з молодшою сестрою Ірою.

З батьками, 1970 рік
З батьками, 1970 рік

Де я навчався?

У школі не був відмінником – твердий середнячок. Але і не розбишака. Після 8 класу пішов у технікум радіоелектроніки. У нас вдома є вирізка з газети, де на фото тато будує приміщення цього технікуму (він після армії працював муляром).

Скільки в мене дипломів?

Три. Після армії закінчив електрофізичний факультет Львівської політехніки. Потім пішов на другу вищу – здобув фах економіста. Це те, що було мені близьким, чим я займався і розумів. Трохи згодом отримав кваліфікацію магістра держуправління.

Моя перша робота – м’ясник

Мама зі студентами щороку їздила на практику на море – вони готували їжу на турбазах. І нас з сестрою завжди брала. Там була моя перша робота - в 14 років, м’ясником в їдальні. Мав тоді зарплату 40-50 карбованців.

Як заробив перші серйозні гроші?

Після армії працював на заводі «Львівприлад», потім у Львівському відділенні Фонду соціальної адаптації молоді. Тоді всі починали торгувати у Польщі, і я також спробував. Найбільше вдалося заробити на електронних вагах. Ми купували їх тут і в кілька разів дорожче продавали за кордоном.

Заробив на цьому декілька тисяч доларів – це були шалені кошти на той час. Я інвестував їх в медіа. Так з’явилося радіо «Люкс ФМ», яке стало нашим сімейним бізнесом.

Коли потрапив у політику?

У 28-29 років. Вирішив подивитися, як місто виглядає зсередини. Підбив ще 10-12 колег, і ми балотувалися в міську раду. Бачив, що деякі речі можна робити фаховіше та оперативніше.
Щоб краще пізнати міську проблематику, у 2000 році ми заснували громадську організацію «Інститут розвитку міста». Проводили різні форуми, семінари, їздили за кордон спілкуватися з мерами. Тоді визріла думка йти в мери, і я взяв участь у виборах 2002 року. Отримав 3 місце, зрозумів всі свої помилки, і вже в 2006 році, за результатами наступних виборів, здобув підтримку львів’ян і почав працювати міським головою.

Найважчі – останні 4 роки

Коли Порошенко став Президентом – місту почали відверто заважати розвиватися. Порошенко, коли приїхав сюди, зрозумів, що Львів - це виклик для нього. Місто і мешканці надто вільні, непідконтрольні олігархату. І вирішив глушити місто. У Львів не інвестовано жодної гривні з держбюджету. Ми – табу. А «сміттєва блокада», коли Львів хотіли поставити на коліна, стала апогеєм - львів’яни побачили справжнє обличчя Порошенка.

Порошенко, коли приїхав сюди, зрозумів, що Львів - це виклик для нього. Місто і мешканці надто вільні, непідконтрольні олігархату

Робити поточне, але дивитися лише вперед!

Одне з перших моїх рішень на посаді мера – розробка концепції розвитку аеропорту. Я розумів, що без якісного аерпорту місто не має шансів. Наш аеропорт збудований на велику перспективу – найкращий в радіусі 400 км. Я всім мерам рекомендую робити речі, які дадуть розвиток на 10-20 років вперед. Мало хто це розуміє і чує, бо застрягають у поточних проблемах. А я завжди кажу: «Дивіться вперед!» До речі, Євро-2012 ми використали для промоції. Це був імпульс для західних медіа і для туристів з інших країн побачити Львів – красивий, успішний і чистий.

Чим займаюся після роботи?

Спорт. Кілька разів на тиждень плавання, віднедавна щоранку бігаю. А ще люблю смачно поїсти. Мама готує фантастично і теща (яка живе з нами), і Катерина. До речі, я вегетаріанець. Полюбляю тушковані овочі, обожнюю борщ (без м’яса). З дитинства захоплююся кіно. Фільм, який переглядав найбільше – «Знахар» режисера Єжи Гофмана. Ще мене дуже «вставив» фільм «Темні Часи» – історія про Черчилля. Також люблю слухати музику. Класична музика – Бах, Шопен. Грузинський композитор Гія Канчелі подарував мені свій диск – це геній. Або послухати Скорика – це все генії! Люблю джаз. Наш джазовий фестиваль Leopolis Jazz дав нове розуміння Львова для дуже багатьох людей.

Разом із Катериною у Слов'янську. Серпень 2018 року
Разом із Катериною у Слов'янську. Серпень 2018 року

Кохаю дружину і люблю наших п’ятьох синів

Наші стосунки з Катериною як добре вино – настоювалися. Бог нам дав п’ятьох синів - Івана, Михайла, Тадея, Йосипа та Антонія. Їх усіх називала Катерина. А як буде у нас донечка – то буде моя перевага давати їй ім’я. Я на вістрі багатьох процесів, а сім’я мусить це переживати. Наш будинок кілька разів обстрілювали з гранатомета. Волею долі, коли стріляли – нас не було вдома. Коли кинули гранату восени 2015 року – всі були вдома. Я прийшов до хати, ще не встиг переодягнутися, і тут вибух. Я вийшов на вулицю, а хлопця, який кидав гранату, уже затримав патруль. У нього в рюкзаку було ще декілька гранат. Як мені розказувала Катерина (це, до речі, для мене було шоком) - старший син Іван всіх заспокоїв і взяв ситуацію вдома під контроль. А Тадей запропонував помолитися за хлопця, який кидав гранату. Коли я повернувся, то все було вже спокійно.

Найважливіші новини